Українська поезія

 
 

Українська поезія

Така різна і така близька...



Юрій АНДРУХОВИЧ

Промовляння Самотній

...і хоча все золото світу не варте твого мізинця
і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади
губи твої холодні наче прозорі вінця
яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

губи твої неспиті а все ж таємниця квітки
сповита в них і забута допоки живеш сама
вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки
солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

несеш отак мов клейноди а може клеймо дівоцтво
ось його зимне плесо між двох берегів як між пут
поки з лози постанеш уже не вином а оцтом
скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть

і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги
злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь
ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге
і лишить губам болючий незнаний новий вогонь...


***
ЧАРИ НОЧІ
Олександр Олесь

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"
1904


***
Ганна Чубач

ПОДЗВОНИ МЕНІ ПЕРШОГО КВІТНЯ

Позвони мені першого квітня,
Пожартуй, що ти любиш мене.
І нехай хоч обманом розквітне
Мого щастя віконце сумне.
Хай до серця пригорнеться слово,
Як ранковий промінчик до трав.
Подзвони мені ввечері знову
І признайся, що ти жартував.
Я заплачу, стерплю, зрозумію,
Кину докір на перше число
І ніколи спитать не посмію,
Чи то гірко, чи смішно було.


БІЛЯ ТИХИХ ПРИЧАЛІВ
Пісня

Я давно не печалюсь.
Я давно не журюсь.
Біля тихих причалів
Свого щастя боюсь.
Я давно не ридаю,
Як ридала колись.
Чи то сліз не стачає,
Чи вже всі відлились?
Біля тихих причалів,
Біля свого вікна
Я давно не печалюсь,
Я давно не одна.
Шовковиста травиця
Вколисала мій сум.
Тихий вечір мій вицвів
Від непроханих дум.
Як немає печалі,
Як немає біди,
То на тихих причалах
Тягне цвіллю води.
І хоча не печалюсь,
І хоча не журюсь,
Та за тихі причали
В кожну бурю боюсь.

***

Олександр Олесь

***

Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні
Вогнем страждання запалить,
Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні
Душі моєї розбудить…

Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу
Весь світ чуттів і дум моїх,
Щоб вічно я страждав по ідеалу
І досягнуть його не міг.

1904


Создан 11 янв 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
ukrstyle.com - Футболки :: вишиванки :: подарунки