Кохання - це коли знову. Вірність - це коли тільки

 
Василь Симоненко Поезія
Щось нове у серці забриніло, Мов сп’янило запахом суцвіть, Будить думку і бадьорить тіло, Але що — не можу зрозуміть... 16.11.1956 *** ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти… Пр ...
12 янв 2007 {7358 просмотров}
Леся УКРАЇНКА Поезія
CONTRA SPEM SPERO! Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні, Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть, і настане Ще я для мене вес ...
11 янв 2007 {11635 просмотров}
Українська поезія Така різна і така близька...
Юрій АНДРУХОВИЧ Промовляння Самотній ...і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні наче прозорі вінця яких ніхто не торкався прагнучи світла й води губи твої неспиті а все ж таємниця квітки сповита в них і забута допоки живеш сама вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма несеш отак мов клейноди а може клеймо дівоцтво ось його зимне плесо між двох бере ...
11 янв 2007 {2362 просмотра}
Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами Леся Українка
Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами... Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя ...
11 янв 2007 {16534} / 2 фото /
Маруся Чурай. Останній розділ Ліна Костенко
ВЕСНА, І СМЕРТЬ, І СВІТЛЕ ВОСКРЕСІННЯ Весна прийшла так якось несподівано! Зима стояла міцно до пори. Вітри війнули з півдня. І тоді вона немов у Ворсклу з’їхала з гори. Ще сніг ковтала повідь широченна, і рала ждав іще тужавий лан. А під горою вишня наречена вже до віночка міряє туман. Подовшав день. Полегшали ці тіні, вечірні тіні спогадів і хмар. І дика груша в білому цвітінні на ціле поле світить, як ліхтар. Уже в дітей порожевіли личка. Уже дощем надихалась рілля. І ск ...
11 янв 2007 {15403} / 1 фото /
Маруся Чурай Уривки. Ліна Костенко
Яка стоїть немов свята та божа. Ото така вже вдача потайна. Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі – то чистий сатана. Чужа душа – то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна. Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вір ...
11 янв 2007 {54619}
Ліна Костенко Поезія...
Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, ...
11 янв 2007 {36298}
Емілі Дікенсон (вибране) В перекладі
Емілі ДІКІНСОН (в перекладі Н. Тучинської) 33 Якби був спогад забуттям, Я все б забула враз. Ні забуття, ні спогад сам — Не пам'ятаю вас. Якби втрачали, сміючись, Раділи з поховань, Сьогодні завдала би чимсь Рука моя страждань? Втрачала я лиш двічі — В землі усе незриме. Примусив жебрать відчай У Бога під дверима. Спускався двічі янгол І повертав мій крам. Крадій! Банкіре, Отче! Я бідна й знову там! 599 Є біль — такий пекучий, Що поглина буття. Запов ...
13 авг 2006 {2991} / 3 фото /
Із повчань матері Терези з Калькутти 8 заповідей
Із повчань матері Терези з Калькутти Людина є нерозсудлива, нелогічна, егоцентрична. Це не має значення – люби її. Якщо ти робитимеш добро, ти будеш звинувачений в егоїстичних намірах. Це не має значення – роби добро. Якщо ти будеш здійснювати свої мрії, ти знайдеш фальшивих друзів і справжніх ворогів. Це не має значення – здійснюй їх. Добро, яке ти робиш, буде забуте завтра. Це не має значення – роби добро. Чесність і щирість зроблять тебе вразливим. Це не має ...
10 авг 2006 {2890} / 3 фото /
Ангели у твоєму житті Вони приходять і йдуть
Іноді в нашому житті з’являється хтось і все змінює, а тоді йде далі. Не озираючись. Наче нічого не сталося. Ніби світ такий, як і був. Ти намагаєшся утримати його, біжиш за ним, просиш зостатися. А він не чує. Здається, що це кінець. Бо тобі подарували надію і покинули. Ти відкрив серце, а тебе полишили. Розпач роз’їдає зсередини. Чому? Навіщо? Нехай мине трохи часу. Так, це тяжко, але відпусти його. Зараз тобі важко усвідомити, але то був Ангел. Він показав тобі справжній світ, де кохати м ...
01 авг 2006 {2278} / 1 фото /
По той бік Дніпра Чи варто взагалі кохати?
По той бік Дніпра Вона тихо причинила двері, спустилася по сходинках і вийшла на вулицю. Терпкий присмак літнього вечора запаморочив свідомість і вдарив у голову. Поволі Вона спустилася до річки і завмерла між тополями. Чи таким бачилося Їй майбутнє тоді, як вперше опинилася тут – серед цієї неземної краси, подарованої Богом? Життя, сповнене правил і обмежень, чужих людей і традицій, любов, втрачена ще тоді, і свобода, якої насправді не існувало. Суцільний обман. Одні ілюзії. Так далі не мож ...
01 авг 2006 {1246} / 1 фото /
Є люди, які ніколи не зникають з твого життя Вони з’являються і йдуть, залишаючи...
Є люди, які ніколи не зникають з твого життя. Вони з’являються і йдуть, залишаючи по собі незбагненний незабутній слід. Коли робиш спробу відмовитися від них – вони приходять у твій світ і підносять тебе до небес, а тоді руйнують. Тебе, твоє життя і твої небеса. Несвідомо і ненавмисно. Причина тому ти. Це ти твориш свій світ для них. Для нього. Усе в твоєму житті невимушено робиться для його щастя. Ти живеш, ти впевнена, що нарешті міцно стала на свій шлях, а тоді з’являється він. І ти ...
01 авг 2006 {1519} / 1 фото /



ukrstyle.com - Футболки :: вишиванки :: подарунки